«

»

Великдень – значення свята 2 ч.

Святкуємо Великдень

Тобто Боже зцілення воно полягає не просто в позбавленні людини від якихось фізичних хвороб або видалення будь-яких симптомів болю. А бажання Бога відновити цілісність людини.

Його душевну, духовну цілісність з його фізичним тілом. Тому, коли ми приймаємо Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя, коли ми приймаємо Його жертву на хресті, та усвідомлюємо що всі наші хвороби переміщені на хрест, Бог починає відновлювати наше здоров’я. Писання говорить, що тоді, коли ми каємося і народжуючись згори стаємо дітьми Божими, то Бог як наш Небесний Батько починає піклуватися про нас.Тому Ісус говорив, щоб ми найперше шукали Царства Божого, а все інше, воно буде прикладатися нам. А що таке все інше, – це наші матеріальні потреби, це Божественний захист у наш непростий час. Це забезпечення Бога і свобода, що дуже важливо. Ми говоримо про те, що Бог у Старому Заповіті через Великдень продемонстрував шанс для ізраїльського народу отримати спасіння, зцілення і визволення. В Господеві Ісусі Христі ми можемо мати все це у Новому Заповіті. Що може заважати нам отримати, те, що Бог обіцяв нам і гарантував?

Без віри ми не можемо догодити Богу

Насамперед, – це маловір’я, тому що Ісус постійно дорікав слухаючим Його, що вони маловірні. Бо Писання говорить про те, що без віри ми не можемо догодити Богу. Тому що для того, щоб ми могли успадковувати ці обітниці, що Бог дає нам в Ісусі Христі, потрібна віра. Писання говорить, що всі обітниці в Ісусі Христі так й амінь. Навіть більше, в книзі Псалмів сказано, що Бог отримує задоволення від процвітання Його людей. Але, щоб наслідувати їх, обітниці Божі, необхідна духовна праця. Для цього нам необхідно зростати у вірі, читаючи і розмірковуючи з молитвою над Словом Божим, – Св. Писанням. Таким чином зростає віра, як казав апостол Павло.

(Прим. ред. – Зрозумійте, що Бог годує птахів розкидуючи для них кожного ранку насіння, але птахи повинні це насіння збирати. Ледарство також не вітається і в духовному житті. Але є люди які не ледачі, а просто не знають як з допомогою віри в Ісуса Христа звернутися до Бога Отця і отримати допомогу. Бог наш Батько, а не вітчим. Він Сам обіцяв підтримувати і допомагати нам!!!)

Як отримати віру

Нам необхідно розчиняти почуте Слово Боже своєю вірою в серці. Є прекрасна обітниця про яку говорить 1 Псалом, про блаженство віруючої людини, що блаженний чоловік, у якого в законі Господнім його насолода і про закон Його вдень та вночі він роздумує. В оригіналі, те слово, яке перекладається як «розмірковує», воно означає «нашіптує».

Тобто коли ми беремо дуже цікаві місця з Писання, обітниці або складні для нашого розуміння, ми їх вчимо напам’ять і починаємо постійно шепотіти, нашіптувати. У цей момент відбувається те, що Бог, бачачи наше трепетне ставлення до Його Слова наділяє благодаттю і в певний момент, то Слово, Яке ми вивчили, то через це Слово ми отримуємо одкровення. Воно розчиняється в нашому серці. Воно стає частиною нашого життя, і ми починаємо чинити відповідно до цієї обітниці і відповідно до цього Слова. І тоді якщо ми в цьому вірні, то, Бог проявляє Свою вірність. Приходить Божественне диво: зцілення, забезпечення, таке інше.

Р.К. – На підставі чого ви так впевнені, що обітниці призначені для ізраїльського народу Старого Заповіту, в контексті виходу з Єгипту можна проектувати на християн і віруючих в Ісуса Христа при Новому Заповіті?

А.Д. – Тому що апостоли багато разів нам говорять, що все, що відбувалося з Ізраїлем по плоті, тобто всі ці події: переможні війни, чудеса, зцілення. Все це написано для нас, які досягли останнього Божого часу, одкровення, спасіння в Ісусі, щоб ми вчилися на цих “уроках” – прикладах, приймали ці вічні духовні принципи і використовували у своєму житті.

Про таїнство причастя 

Р.К. – У сучасних християнських церквах є традиції, робити обряд причастя,  Таємної вечері. Скрізь по різному називають. Це Біблійна традиція чи це просто добре і доречно робити напередодні Великодня щоб згадувати як це було чи це обов’язкова вимога, правило?

А.Д. – перш за все, всі євангелісти описують, що це був дуже важливий момент кульмінації земного служіння Ісуса Христа. Тому що Ісус говорить, що Він так бажав споживати цю пасху (Великодню вечерю) з учнями.

Під час цієї Таємної вечері Ісус взяв і до кінця послужив Своїм учням, коли умив їм ноги. Що цікаво, Він омив ноги і Юді, знаючи, що той буде зрадником Його в цю ніч. Ісус коли розломив хліб, і благословив чашу вина, каже, щоб це творили у Його спогад всякий раз тому що коли ви це робите, ви звіщаєте Мою смерть аж до того моменту, поки Я не прийду.

Апостол Павло ще далі розкриває цю тему, коли каже, що він від Самого Господа прийняв цю заповідь, творити це. Тому, до самого другого пришестя Ісуса Христа, Бог хоче, щоб віруючі збиралися разом і згадували цю смерть за наші гріхи, преломляли в молитві хліб, благословляли чашу і здійснювали причастя. Тому що це і є Великдень для віруючих християн у Новому Завіті. Насправді Біблія не визначає якусь черговість, обов’язкові терміни які повинні бути між прийняттям причастя.

Хтось щодня приймає причастя, хтось раз в місяць, хтось раз у тиждень. Але, найважливіше, щоб ця традиція зберігалася і дотримувалася. Яким чином людина, християнин повинен готуватися до причастя? Бо в посланні до Коринтян дуже чітко говориться щоб ми розмірковували готуючись до цього таїнства. Насамперед це полягає в тому, щоб ми досліджували своє серце, свої взаємини з Богом, тобто якщо людина ще не покаялася, не відновила свої взаємини з Богом, то це не буде мати абсолютно ніякого значення.

Навіть може бути гірше, тому що роблячи це, на людину може прийти суд Божий на життя цієї людини, як покарання. Насамперед необхідно покаятися і досліджувати своє серце. Псалмоспівець Давид говорить так, щоб Господь від таємних думок очистив його серце, тобто коли людина кається і досліджує своє серце, коли воно ні в чому його вже не викриває, де б він неправильно з ким-то вчинив, або щось неправильно зробив, він вже покладається на Бога.

Chora_Anastasis2

Фрески Церкви Хору. Зішестя в пекло і воскресіння.

«Боже Ти знаєш мене до кінця, що є ті, таємні сфери в моєму житті, які я ніколи не побачу і не зрозумію і навіть мої близькі не побачать. Тому що можуть статися якісь складні ситуації в моєму житті і це таємне може спливти і я можу зробити дуже страшні вчинки». Тому, розуміючи це, Давид звертається до Господа, щоб Він очистив його від таємних думок, задумів, бажань і т.д., від того, що приховано від нього, від того щоб Бог очистив його.

Покладаючись на Бога, дуже добре в цей час взяти піст, щоб цей час повноцінно приділити читанню Слова Божого, молитві, роздумам над Словом і своїм життям і щоб Бог показав, що навіть коли людина сама не може знайти явних гріхів. Щоб Господь допоміг показати, проявити те, що людина не розуміє.

Ми повинні розуміти що ми гріховні, йдучи по своєму життєвому шляху ми робимо певні гріховні вчинки. Тому коли ми таким чином готуємо себе перед причастям, ми перш за все показуємо своє смирення перед Богом, наше бажання слідувати за Ним і діяти в цьому світі, як Він.

Р.К. – Піст це чудова традиція не тільки в рамках підготовки до причастя. Сам Ісус сказав, що прийде час, коли забраний буде наречений, і тоді будуть постити. В деяких церквах, наскільки мені відомо у баптистських церквах є традиція, коли вони в день причастя не снідають вдома. А після того, як прийняли причастя в церкві, вони вже обідають вдома.

А.Д. – Є певні моменти, в які Бог дає нам певну свободу. Чому? Бо пастирі цих церков будуть відповідати перед Богом про те, як вони наставляють паству, Божу паству. Тому, як каже Писання, що хто чого досяг, той так і роби.

Але, бажано, щоб усі ці справи були не просто сухими, мертвими ритуалами, а щоб вони були наповнені міркуванням, бажанням все більше розуміти і досягати Господа. Одного разу я був на служінні в деякій церкві, де причастя здійснювалося з обмиванням ніг. В той момент, коли віруючий брат схилився переді мною і став ніжно омивати кожен пальчик на моїх ногах, раптом я усвідомив, що в цей самий момент Ісус, Який знаходиться в моєму братові, омиває мої ноги.

Раптом я пережив те, що і висловив колись апостол Петро, що Господи, я не достойний, щоб Ти вимив мені ноги. У той момент, в мене просто потекли сльози з очей, я прошепотів Господу : «Господи, я не достойний, щоб Ти зараз мив мені ноги».

Дуже важливо, щоб за всіма цими фізичними діями, обрядами ми бачили глибокий духовний сенс, щоб здійснюючи це Ісус ставав все більш близьким до нас у тому, що Він послужив нам до кінця. Дуже важливо, щоб обрядовість не втратила сенс і зміст.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>