«

»

Страждання

By Yoel_73СТРАЖДАННЯ ДУШЕЮ ТА ДУХОМ

Так як  Ісус Христос був цілісною особистістю, то фізичні страждання, які Він переносив були поєднанні з стражданнями духом та душею.

Перебуваючи в єднанні з Отцем в Гефисманському саду, Син Божий переживав жахливу боротьбу і духовні муки. Він був людиною і усвідомлював як дорого обійдеться йому виконання тої місії задля якої Він прийшов у світ. Піт немов краплі крові виступив на святому чолі.

Але незважаючи на усі душевні переживання Христос визнав вищість волі Бога – Отця над Своїм бажанням. Свою духовну боротьбу він завершив перемогою, зі словами на устах :”Отче, нехай твоя, а не Моя воля буде.” Я певна, що кожен з нас переживав душевні та духовні муки, коли відсутність будь якої підтримки з боку породжує розчарування, коли втрачаєш бажання діяти, коли духовно настільки ослаб, що не знаходиш в собі нових сил боротись далі. Ісус переживав подібну ситуацію і тоді коли гучним голосом скрикнув : “ Боже мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” . В цей момент всі включаючи, і Небесного Батька покинули Христа.

Проте, незважаючи ні на що, Ісус пам’ятав важливість свого приходу, Він знав, що смерть на хресті принесе мільярдам людей спасіння та звільнення, нове життя наповнене змістом і Божою любов’ю.

РЕЗУЛЬТАТ СТРАЖДАННЯ ХРИСТА     

А. Христос примирив Бога і людину.

Результатом страждання  смерті Христа – є “примирення”(Рим.5:10)У Святому Писанні вислів “примирення” застосовується як до Бога так і до людей.(Рим.5:10). Спочатку Бог і людина стояли лицем до лиця, перебуваючи в повній гармонії. Коли ж Адам згрішив, він повернувся спиною до Бога. Тоді Бог повернувся спиною до Адама.

Смерть Христа задовольнила вимоги Божі, і тепер Бог повернувся лицем до людини. Людина тепер повинна повернутися лицем до Бога. Бог примирився смертю Свого Сина, тому і проситься людину примиритися з Богом. У найширшому значенні того слова Бог примирив із Собою не тільки людей, а й усе – на небі і на землі(Кол.1:20).Завдяки цьому примиренню Бог зливає тимчасові благословіння на не спасенних (Мт.5:45) дає людям можливість покаятися (2 Пет.3:9)і звільнитися від наслідків гріхопадіння (Рим.8:19-21).[2.с.240]

Якщо б весь світ примирився з Богом – весь світ мав можливість отримати спасіння. Особисте примирення через віру приносить згоду з Богом в життя людини; через віру не спасенний отримує спасіння. Тільки з того моменту людині прощаються гріхи, хоч заплата за гріх була звершена раніше, на хресті.

Примирення людей з Богом стало можливим тільки через те, що Бог раз і назавжди Сам, в Христі примирив з Собою людину. Це примирення не відноситься до якогось окремого часу або до якоїсь окремої групи людей, воно відноситься до всього світу. Коли слово примирення розголошується тими, кому Господь довірив Його, і коли приймає грішник, незалежно від величини його вини, тоді Бог примиряє цього грішника з Собою. Примирення означає, що Бог більше не згадує людині її прогріхів, тобто людина більше не буде звинувачена в своїх гріхах .[6; 347 с.].

ПРИКЛАД СТРАЖДАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА

Апостол Павло говорить нам, що його життя – це приклад того, як ми повинні відносив нашим стражданням. Він пише: “Але для того я і помилуваний, щоб Ісус Христос у першим показав усе довготерпіння, у приклад тим, що будуть вірувати в Нього до ж вічного” (1Тим. 1:16).

Ніхто крім Ісуса не страждав так багато – так багатогранно від рук  багатьох людей – як Павло. На самому початку свого звертання Павло був попереджений, що він зустріне страждання: “Господь сказав йому… Я покаджу йому (Павлові), скільки повинний постраждати за ім’я Моє” (Дії. 9:15-16). Сам Ісус заявляє тут: “Я покаджу,

які великі страждання він буде нести заради Мене”. Подібним же чином, ми повинні наслідувати у своєму житті прикладу Павла.

 

1. Приклад Павла починається з отримання рясного благословіння.

Найбільш глибокі іспити і страждання призначені для відданих служителів, що отримують відкриття, що виходять із самих глибин Божого серця. Павло свідчить: “А щоб я через пребагато об’явлень не величався, то дано мені в тіло колючку…” (2 Кор.12:7)

Якщо наше серце цілком спрямоване на Христа – якщо ми прийняли рішення близько познайомитися з Ним, жадібно шукати відкриття Його Слова, спрямованого до нас – це означає, що ми стоїмо на шляху страждань.

Ми проходимо важкі часи, глибокі муки, великі страждання, про які нічого не знають холодні, тілесні християни. Це було в житті Павла. Після свого звертання він не задовольнився тим, що він довідався про Христа від учнів Ісуса в Єрусалимі. Ця людина хотіла пізнати Його особисто. Тому Павло говорить: “Я не став тоді ж радитися з тілом і кров’ю” (Гал. 1:16). Замість цього він на три роки усамітнився в Аравії.

Дійсно, відкриття про Христа, отримане Павлом, не виходило від людини. Апостол свідчить: “Тому що і я прийняв його і навчився не від людини, але через відкриття Ісуса Христа” (1:12). Відкриття Ісуса Христа неможливо навчитися. Воно має бути даровано Духом Святим і приходить тільки до тих, хто, подібно Павлові, усамітнюються у своїй Аравії, виконані рішучості пізнати Христа.

Ця якість поділяє християн на два основних класи. Одні говорять: “Я віддав Ісусу своє серце” – але це й усе, що вони можуть заявити про свою віру. Вони радуються, що йдуть на небо, а не в пекло, але не просуваються скільки-небудь далі у своєму ходінні з Христом. Інші ж говорять: “Я віддав своє серце Ісусу – але я не задовольнюся доти, поки не пізнаю Його серце”. Такий слуга не заспокоїться доти  , поки не візьме на себе тягар Христа, ходячи, як ходив Христос, догоджаючи Богу, як догоджав Йому Христос. Такому просто неможливо навчитися.

Тому потрібно пам’ятати, якщо ми хочемо, щоб Ісус відкрив вам Своє серце, ми повинні приготуватися терпіти страждання.

Отримане нами відкриття про Христа буде супроводжуватися такими стражданнями і муками, яких ми ніколи до цього не переживали. Павло говорить, що він отримав від Бога відкриття, що століттями були приховані від людських очей: “Яка не була оголошена колишнім поколінням синів людських, як відкрилась, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам” (Ефес. 3:5).

Коли Павло говорить про отримання відкриттів (2Кор.12:7), він використовує для цього слово, що означає “знімати покривало, відкривати приховане”. Бог зняв покрив великих таємниць віри – і Він показав Павлу чудеса Свого порятунку.

Нарешті, Павло згадує найбільше бачення, отримане ним біля чотирнадцяти років тому, безпосередньо після того, як він був врятований. Він говорить, що був “захоплений у рай (небо) і чув невимовні слова, яких людині не можна висловити” (2Кор. 12:4).

Павлові було дано невимовне відкриття про небо. Він пережив невимовне перебування на небесах, бачачи і чуючи те, чого ніколи не бачив і не чув у цьому світі. Однак, ледь встиг Павло отримати ці відкриття, як велике страждання пішло за цим.

ЖАЛО В ПЛОТІ ПАВЛА

“І щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дане мені жало в плоть” (2Кор. 12:7).

У віруючих буває два типи страждань. По-перше, існують страждання і спокуси, загальні для всіх людей. Ісус говорить, що дощ падає як на праведних, так і несправедливих (Мат. 5:45). Він говорить про життєві проблеми – безладдя у шлюбі, тривоги за дітей, боротьбі з депресією і страхом, фінансові труднощі, хвороби і смерті – проблеми, дорівнює знайомим і святим, і грішникам. Але існують також страждання, що осягають тільки праведників. Давид пише: “Багато страждань у праведного, і від всіх них визволить його Господь”

(Пс. 33:20). Помітьте, Давид не говорить, що наше рятування буде раптовим негайним.

У багатьох випадках наше зцілення може наступити лише через визначений проміжок часу за  допомогою молитви, сподівання і віри. Це і є той тип страждання, який переживав Павло. Отримані ним великі відкриття швидко поставили його на шлях страждання, що продовжувалося все його життя.

В той час, коли Павло писав цей лист до коринтян, він чотирнадцять років був християнином – і все ще не був врятований від жала, про яке він пізніше взнав, що цілком ймовірно , буде жити зі своїм стражданням до дня своєї смерті. Ми не знаємо точно, що це було за жало. Біблійні дослідники припускають, що це могла бути проблема з зором, чи ж дефект мови, можлива заїкуватість. Один коментатор  затверджує, що жало Павла було недоліком характеру, частковою запальністю.

Інші припущення простираються від плотських пристрастей до нав’язливих думок сатаною, і навіть до сварливої дружини.

Однак усі ці здогади залишаються просто припущеннями. Як би там ні було, Павло визнавав, що в його житті не припинялася велика битва. Він говорить: “Після того, до одержав це велике одкровення про рай, у моїй плоті з’явилося жало. Посланник сам пригнічував мене”. Вираження “пригнічувати мене” тут означає “хльостати мене по обличчю”. Павло затверджує: “Бог дозволив дияволу бити мене по обличчю”.

Так що ж це був за ангел сатани, що пригнічував Павла, бив його по обличчю? Більш ймовірно, що це було просто фізичне страждання начебто дефекту  зору чи мови а, не сатанинський загороджувальний вогонь із обманливих видумок, докорів,

що мали метою послабити його мужність. Одне що нам відомо зі слів Павла “щоб я не звеличувався” (2Кор. 12:7).

Більше можна схилитися до думки, що Павло говорить тут про самозвеличування – особистої гордості. Видик Павло був фарисеєм – а усі фарисеї були гордіями. У них глибоко укоренилося чув переваги: “Я щасливий, що я не такий, як цієї маси звичайних грішників”. З;

того, у Павла були вагомі причини, щоб хвалитися по плоті: він, поряд з достатком парфумів дарувань, мав високий інтелект.

Диявол знав, що ця гордість була головною слабістю Павла – і він атакував Павла через неї. Він лестив йому, пестячи його “его”, обрушуючи на нього одну за іншою горді думки: “Ти єдиний, хто одержав це одкровення”. Яке більше жало могло б бути коли сатана щодня стосується нашого самого уразливого місця? Павло постійно повинний йти на хрест, відмовляючись від своєї обдарованості, для того, щоб умертвити свою гординю.

Сатана знав також і про те, що Давид був схильний до похоті. Він зіграв на слабості? благочестивого чоловіка, звернувши його погляд на  жінку, що купається. Подібним же чином, при першій можливості, диявол хльостає нас по обличчю за допомогою спокусливих  можливостей, підігріваючи нашу гордість, пожадливості, амбіції, страх – те, що може стати нашою головною слабістю. Але диявол не міг пригнічувати Павла, не отримавши дозвіл від Бога.

Наприклад, ми знаємо, що Бог дозволив сатані випробувати Іова. А тепер, дозволив жалити Павла, для цього Бог переслідував певну ціль. Він знав, що для Павла найбільшу небезпекою була не  чуттєвість, жадібність, чи людська похвала, але Павло не звертав уваги на тілесні речі. Скоріше, його слабістю була гордість, що приходь від отримання великих відкриттів. Павло пише: “Тричі молив я Господа про те, щоб забрав його від мене” (2Кор. 12:8).

Навіть наш благословенний Господь задавав  питання, чому? висячи в муках на хресті. Ісуса Самого називали “страдником, знайомого з хворобами” (Іс. 53:3). Я вірю, що Христос розуміє всі наші питання, тому що Йому цілком знайомі наші людські страждання. Він чує нас, коли ми волаємо: “Господи, для чого Ти змушуєш мене проходити через це? Я знаю, що це виходить не від Твоєї руки – однак Ти дозволяєш дияволу мучити і мучити мене. Чому я повинний щоранку , просипаючи, бачити нависаюче треба мною ця темна хмара? Чому мені приходиться терпіти таке борошно? Коли закінчиться цей кошмар?”

Невіруючий світ вимагає пояснення всякого болю і страждання в цьому житті. Багато невіруючі запитували мене: “Містер Вилкерсон, якщо ваш Бог реальний – якщо Він справді   так люблячий, як ви говорите – те чому Він дозволяє, щоб люди продовжували умирати від голоду? Чому Він дозволяє, щоб повені і голод спустошували бідні країни, знищуючи тисячі людей? Як може Він стояти осторонь , коли СНІД убиває мільйони людей в Африці? Чому люди тисячами гинуть у   країнах, що мучаться війнами,, що ніколи не знають світу?

Шановний, я просто не можу повірити у вашого Бога. Повинно бути, у мене більше любові, чим у Нього – тому що якби  я мав владу, я припинив би всі ці страждання”.

Я не збираюся намагатися відповісти на запитання, чому страждають народи – чому там такий жахливий голод, епідемії, повені, хвороби і руйнування. Однак Писання проливає світло на причину страждань у цьому світі, описуючи, як це було з Божим народом – древнім Ізраїлем. Цей народ страждав від подібних же нещасть: масові винищування, полон, економічні катастрофи, дивні хвороби (деякі з який уражали тільки Ізраїлю). Часом страждання Ізраїлю були настільки жахаючими, що це викликало співчуття навіть у їхніх ворогів. Чому Ізраїль терпів такі жахи?

Писання пояснює: у кожнім випадку вони залишали Бога, звертаючи до идолослужению і чаклунства .Ми бачимо, що тих же саме відбувається сьогодні в багатьох країнах. Наприклад, біля двохсот років тому в Африку заюшили місіонери.

By Yoel_73

Однак цілі африканські країни відкинули Христа – переслідуючи й убиваючи тисячі місіонерів і мільйони обратившихся в християнство. На жаль, коли країна відкидає

Євангеліє, звертаючи замість цього до ідолопоклонства й окультизму, результатом явля бідність, божевілля, хвороби і невимовні страждання. Це напевно можна віднести до Гаит]

В даний час ця країна буквально охоплена шаленим божевіллям. Ми підлоги лист від однієї тамтешньої місіонерської пари, що підтримує наше служіння. писали, що багато їхніх сусідів піддалися пограбуванню і були побиті – і вони переконані, незабаром наступить і їхня черга. Вони просили нас молитися про їхній захист. Чому на Гаїті т нещастя? Там править сатанізм, а чаклунство воістину стало державною релігією.

Я був безпосереднім свідком цього під час евангелизаційної поїздки в Гаїті. Я говорив з лікарями-чарівниками і бачив результати їхнього чаклунства вуду:  розпач, страх, хвороби, голод, корупція. Світ не може у всім цьому звинувачувати Бога.

Це робота диявола – він хоче, щоб усякий християнський вплив був вилучений на цьому остр Так, Гаїті був евангелизирован – але гаитяне відкидають Євангеліє, возлюбив більш т ніж світло, і трагічним результатом цього є глибоке страждання.

Усюди на землі грішні люди забруднюють землю, повітря і море, однак світ обви Бога за всі ці зміни в атмосфері, унаслідок чого виникають повені, гол< хвороби, що уражають як людей, так і тваринний світ. Люди наполягають на своєму праві в безладне полове життя і мати багатьох сексуальн партнерів – і вони ще звинувачують’. у поширенні СПИДА. Співробітники ООН піддаються глузуванням за їхні спроби нау населення бідних країн половій помірності. Поруч з нами, в Америці, проливається про безневинну кров.

По останніх підрахунках, у результаті абортів убито близько 40 мільйонів дитей. У Конгресі знаходиться на розгляді закон, що затверджує, що якщо в штучного переривання вагітності дитина вціліє, мати має право вирішувати, залишити його в живих чи умертвити. Цієї дитини попросту ізолюють, лишая харчування й ухсу прирікають на голодну смерть. Тепер медсестри і нянечки по всій країні выступав заявами, що вони не можуть уночі спати, тому що вони чують лементи цих померлих дітей.

Це зіпсоване покоління має волаюче презирство до чужого життя, однак, пох що ми не в силах зрозуміти, чому наші діти закінчують тим, що убивають своїх школь товаришів.

Ми заявляємо, що не розуміємо, навіщо п’ятеро так званих нормальних підріс убили власника китайської закусочної за обід вартістю менш 15 доларів. При подібних трагедій занадто очевидна: ми пожинаємо те, що посіяли в результаті прол безневинної крові. Коли світ волає: “Де ж у всім цьому Бог?”, я відповідаю: “Він оплакивае що зробив людину”.

Продовження статті

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>