«

»

Що таке гріх

men rbkklДана тема актуальна й важлива для нашого суспільства. Адже ми говоримо, складаємо плани, щось робимо для підвищення духовності в нашому суспільстві.

Ми добре розуміємо, що суспільство без духовності не може існувати, як людина без повітря тому,  що настає неминуча смерть для людини і духовна “смерть” для суспільства; воно стає жорстоким, аморальним, ненависним до себе і до інших, зажерливим. Кінцевий результат – розпад суспільства і  фізична його смерть. Ми це спостерігаємо в нашій країні.

Як прогресує наркоманія, алкоголізм, злиденність. Ці та інші їм подібні явища не будують людину, а навпаки – розрушають її. Мені, як громадянину України, не байдуже за мою країну. Я хочу, щоб  моя країна була духвною, процвітаючою, щоб люди жили не тільки в добробуті а мали  надлишок для того, щоб допомогти іншим, потребуючим допомоги, не відриваючи від сімейного бюджету. Я хочу, щоб мої діти жили не в корумпованій державі, а в правові, маючи щасливе майбутнє і виховання на християнських засадах.

Історично доказано, що в тих цивілізаціях, де проходив духовний занепад, вона просто зникала з землі, або в кращому випадку вона відкочувалась назад на багато століть в усіх сферах свого розвитку. Візьмімо Єгипетську цивілізацію, котра в сівй час набрала могутності, але потім пішов занепад її. Чому? Вчені доказують, що до занепаду а потім до знищення Єгипетської цивілізації послужила її аморальність.

Друга немаловідома світові цівілізаці інків і ацтеків, яка теж в свій час набрала свого розквіту. За її географічнм розташуванням, цю державу не міг ніхто завоювати. Її люди поклонялися богу  Ра, богу сонця. Але коли вони почали приносити в жертву свому богу дитячі серця, мовляв для підтримки бога Ра, то цеє є мерзота перед живим Богом Творцем.

За короткий поміжок часу із могутньої цивілізації нічого не залишилось. Її ніхто не завойовував, вона розпалась із середини. Її розвалила аморальність суспільства, яке там проживало.

Обєктом дослідження – духовні цінності Нового Заповіту.

Предметом мого дослідження являється – трактування гріха в Новому Заповіті.

Мета дослідження – розкрити трактування гріха в Новому Заповіті.

В даній роботі я хочу дослідити бідьш детальніше вчення Нового Заповіту про гріх.

Щоб дослідити дану тему ми будемо звертатися до Біблії, як до основного і авторитетного джерела. Біблія – це відкриття Бога .Вона включає в себе 66 канонічних книг. Вона являється Богом натхненою книгою . Біблія написана під контролем Духа святого, Котрий використав досвід і логіку людей, щоб передати Слово Бога.

Ми можемо розуміти, що написано в Біблії. Бог дав нам розум і здібність сприймати Слово Боже. Старий і Новий Заповіти узгоджені один з одним і являються одним цілим. Написане в Старому Заповіті отримало своє  застосування в Новому Заповіті. Істини, котрі записані в Новому і Старому Заповітах, являються Словом Божим.

Я вірю, що усі історичні події, записані в Біблії являються правдивими і відображають дійсний хід історії. Це означає, що усі чудеса знамена я приймаю як проявлення Божої влади і Його  дій  на протязі історії людства. Також ми будемо звертатися до різного виду тлумачників, довідників, висловів і думок теологів різних конфесій, отців церкви, філософів, Нового Заповіту синодального перекладу та оригінальної мови Біблії.

 

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ГРІХ В НОВОМУ ЗАПОВІТІ

   Говорячи слово “гріх”, кожна людина асоціює його з якимось негативним, непритаманним людині явищем. Люди стараються навіть це слово „гріх” вживати дуже рідко. Це слово визиває в людей стид, незручність, некомфортність. Багато людей не звертають  уваги на це слово і трактують його поверхово.

В Новому Заповіті  для трактування слова “гріх” використовується 12 слів.

“Хамартіа” – найбільш використане солво для значення гріха. Воно зустрічається в різних формах 227 разів в Новому Заповіті. Буквально це слово означає “ промахнутися”, “не попасти в ціль”. Також воно має значення як єврейське “чата” и передбачає не просто промах, але попидання в фальшиву ціль. Воно приміняється в віршах: Дії 2:38,Рим 5:12, 1Кор.15:3, Як1:15, 1 Пет. 2:22; 1Ів. 1:17; Об.1:5.

“Какос” –  буквально означає “поганий”; іноді воно приміняється до хвороби, фізичного пороку, але частіше до морального пороку (Мф. 24:48)

“Понерос”- означає “злий”, “зло”, частіше всього – моральне (Мф.7:11;12:39). Іноді його переводять як “лукавий” (Мф.6:13; 13:19); воно зустрічається в словосполученні “злі духи”(Лк.11:26).

“Асебес”- означає “відступивший від Бога”. Його також переводять як “нечистивий”(Рим.4:5). Дане слово  часто зєднують з другими словами, які означають гріх “…нечестя і неправду…” (Рим.1:8); “…нечистивих і грішників” (1Тим.4:9).

“Енохос” – це слово переводять як “винний” (1Кор.11:27), “належний суду” (Мф.5:21-22).

“Адікія” – дане слово означає “неправедний” і “неправда” в широкому розумінні цього слова. Це може відноситись до людей (Рим.1:18), богатству (Лк.16:9), до діяльності людей (2Сол.2:10).

“Аномос” – частіше всього переводиться як “беззаконня” (Мф.13:41, 24:29), це слово приміняється до антихриста (2 Сол.2:8).

“Парабатес”- слово означає “злочинець”; дані слова з таким корнем означають конкретні акти порушення закону. (Рим. 2:23; 5:14.)

“Агноеін”- це слово означає “неввічливе поклоніння фальшивим богам” (Дії 17:23, Рим. 2:4).

“Плано” – “заблудження” або “обман”. Можна обманювати других (Мф.24:5-6),а можна самих себе (1Ів. 1-8).

“Параптома” – означає “падіння”; частіше всього це гріх свідомий (Мф.6:14,18:35). В віршах Рим. 5:15-25 це слово зутрічається 6 раз, за звичай його переводять як “злочин”.

“ Іпокрісіс”  – означає “підробка”, “передбачене неправильне вчення”, “передбачений обман”. Все цеможна побачити в уривку, де Павло викриває поведінку Петра в Антіохії (Гал.2:11-21).

 

РОЗДІЛ ІІ. ТРАКТУВАННЯ ГРІХА В НОВОМУ ЗАПОВІТІ РІЗНИМИ ТЕОЛОГАМИ ТА ХРИСТИЯНСЬКИМИ ФІЛОСОФАМИ

В цьому розділі я бажаю розглянути саме те, як трактують гріх в Новому Заповіті теологи різних деномінацій та християнські філософи. А саме те, як вони дивляться, висловлюються і розуміють природу, концепцію і наслідки гріха. Тож давайте переглянемо деякі думки і дослідження декотрих богословів і християнських філософів. І першим поглядом, який ми розглянемо буде протистанський погляд на трактування гріха.

2.1 Протистанський погляд

В своїй книзі “Оснсви богослівя” Чарльз Райрі говорить про гріх як стремління до неправдивої цілі, бунт проти Бога, заблудження, злочин, безбожжя, порушення заповідей, падіння – все це гріх. Гріх є беззаконня.

Якщо ми хочемо дати  опреділення гріху, яке відповідає Біблії, нам необхідно знати, що кожен гріх направлений проти Бога, або проти Його закона. Роздумуючи про різні опреділення гріха ми не повинні забувати який жахливий гріх в очах Господа. Гріх несе в собі таку руйнівну силу, що тільки смерть Сина Божого може знищити його.(Ів.1:29) Гріх – це те все , що перечить Божій досконалості. Автор дальше підіймає тему спадку гріха. В данній темі він розкриває 6 питань:

а). що являє собою спадкоємний гріх?

б). Покарання, звязане з спадкоємним гріхом;

г). Повна зіпсованість

д). Як передається спадкоємний гріх?

З). Зцілення спадкоємного гріха.

В розділі зарахування гріха автор описує три випадки зарахування гріха и праведності:

А). Адамів гріх був зарахований всьому людству “… в нем все согрешили” (Рим 5:12).

Б). Гріх всього людства був зарахований Христу (1 Пет2:24;також 2 Кор5:19).

В). Праведність Христа зарахована віруючим в Ноьго (2кор5:12).

Говорячи про перший випадок, автор підіймає питання, як могло статися, що в одній людині,Адамі, згрішили усі? Яким чином відповідальність за гріх одного лягає на всіх? Щоб відповісти на ці запитання існує дві теорії:

а) теорія представництва яка вважає Адама представником всього людства. Тому його гріх потянув за собою осудження всіх людей. Первий гріх був зроблений Адамом, але так як він був представником усх людей,то Бог вважає весь людський рід затянутим в цей гріх.

Інша назва даної теорії – теорія угоди. Суть цієї теорії полягає в тому, що існує угода, завдяки котрій Адам був уповноважений представлти все людство. Поскільки згрішив той, хот заключив угоду, то вина впала на тих, від кого він діяв – відусх людей.

б) теорія сімї Адама говорить, що людство не просто було представлено Адамом, а реально находилось в ньому. Біблія приводить два приклади . Перший Іссус Нав. 7:16-26 , де описано, як поступок Ахана став причиною поразки Ізраіля в Гаї.

Ахан нікого не назвав своїм спільником в даному гріху, він один був винен, але знищені були всі, хто був з ним звязаний родинними  звязками.Другий приклад ми знаходим в післанні до Євреїв7:9-10. Тут розмова йде про Левія і Авраама, що “…Левій через Авраама дав десятину , бо був ще в стегнах батька” коли до народження Левія оставалось 200 років.

Як Авраам “держав в собі” Левія, так Адам “держав в собі” всіх нас. Левій приймав участь в виплаті десятини, а ми приймали участь в гріхопадінні. От чому гріх Адама зараховується кожному з нас.

men rbkkl

Словник – довідник “Азбука християнства” говорить про первинне значення гріха це те, що палить та мучить, визиває сумніви. Однокорінні його слова (горіти, горе) – моральна вина людини перед Богом або людиною, одно із основних християнських понять. Про гріх повинне свідкувати сумління , тому то гріх є хвороба душі.

Як тіло відчуває біль, при житті людини, так і душа відчуває біль від гріха, доки душа жива. Існує і зовнішнє пізнання гріха. Гріх може бути словом , ділом, думками чи бездіяльністю, несенітностями. Також порушення дссяти заповідей, які данні Богом – теж гріх. Грішна людина не може сама звільнитися від гріха, тільки Христос звільняє людину від гріха ціною Своєї Крові.[2, 61]

Роджер Вейл в книзі “Овснови християнської віри” говорить про гріх як не про щось пасивне, яке несе за собою відсутність хороших якостей чи незначний  моральний недолік. Це не є також духовна хвороба за яку ми не несемо відповідальності.

Автор говорить, що гріх – це сила, це щось живе і діюче. Він активно проявляється  в нашому протистоянню Богу, в ненависті до Його святих законів. Бажання бути незалежним від нього і поступати так, як нам це подпбається. Тому гріх поражає нас, що ми гріховні по нашій природі і становимся злом в очах Божих.

Ми не знаходимось в нейтральному положенні, десь між добром і злом. За задумом Божим, морально людина може бути тільки хорошою чи тільки поганою. Дальше автор говорить,що єдиним правильним опреділенням гріха являється те, що опреділяє гріх як те , що оказує вплив на людські стосунки з Богом.

Коли людина згрішила, гріх розірвав стосунки її з Богом.

Гріх не тільки породжує моральну вину, а також оскверняє нашу сутність. Існує два аспекти гріха:

а) нечистота: бути нечистим в Божих очах

б) вина: порушення Божих заповідей.

Також гріх- це розбіжність в думках,словах і ділах з волею Божою, явленою в Його Слові.[3, 86-87]

Біблійна енциклопедія  Брокгауза говорить нам про “гріх” в Н.З., що існують декілька слів для значення “гріха”.

  1. Грецьке слово “хамартано” означає “промахнутись”, “опустити”. Дане слово досить часто зустрічається в НЗ, і не тільки означає опущення перед Богом, але разом з тим підкреслює вину згрішившого. Під цим можуть розмітися гріховні діла, гріховна сутність дюдини.
  2. Паракое – означає “непослух”.
  3. Аноміа – беззаконня.

Дальше автори енциклопедії говорять про Ісуса як про переможця гріха.

Вони говорять, що Його проповіді і дії – це здолання гріха і спокута від ного.Через Ісуса, Бог протягує Свою руку грішній людині.За дорученям Отця Ісус перемагає гріх через прощення. Він може це робити так як бере всі гріхи світу.

Цим самим Він дарує людині повну свободу. Христос призиває всіх прийти до Нього, щоб мати прощення і життя вічне, а хто відкидає Його призив вибирає смерть. Гріх – це покинути батьківський дім і блукати в чужому світі.

Це вина перед дюльми і Богом. Про це говорить нам притча  про блудного сина. Явлення Христа  приносить освідомлення гріха і призиває людей до каяття. Ради Ісуса грішник може відвернутися від гріха і навернутися до Бога, Який його чекає і приймає з любовю.[4, 212]

В книзі “Систиматичне богослівя” під редакцією Стенлі Хортона в розділі 8 під назвою “Джерело, природа і наслідки гріха” автор Брюс Маріно говорить, що гріх кидає тінь на всі аспекти існування людини, він людський ворог, манить нас ззовні і принуждає внутрішньо тому, що він являється частиною природи занепалого людства. Не дивлячись на те, що ми добре уявляємо, що таке гріх, він як і раніше остається  скритим і загадковим.

В своєму найбільшому розвитку деякі найбільше стверджують, що людське існування обумовлене гріхом.

Якщо вивчати природу гріха, то це не так просто, через те, що він визиває відвернення, приходиться звертати увагу на поширення спотвореності, відкритий гріх і невловимий обман прихованого гріха в житті людей.На сьогодні в нехристиянському суспільстві, гріх звели на діла, відчування, прицьому усвідомлюючи  можливістьіснування надзвичайного зла, або повністю заперечення його існування.

Існує багато небіблійних позицій відносно гріха. Не дивлячись на те, що вони не притримуються Писання, їх корисно вивчати по слідуючим причинам: вони дають більш ясну уяву про християнство; з їх допомогою можна більш точно відстоювати віру і критикуватидругі точки зору; вони дають можливість більш критично поглянути на нові політичні програми, психотерапію, підходи до освіти.

Деякі говорять, що людське існування обумовлене гріхом, тому  що люди повернулися спиною до дійсності і відвернулись один від одного. Такий підхід розділяв древнеєврейський філософ Філон. В наш час такої позиції придержуються ліберальні богослови – це Пол Тілліх, різні форми східних релігій і рух “Новий вік”.[5, 331-333]

В своїй книзі “Християнське Богослівя” Міллард Еріксон  описує різні уявлення про джерело гріха. Говорить, що це є :

а) тваринна  природа. Згідно даної концепції природи гріха, дюдина походить від тварини. Отже  володіє природою тварин з їх рефлексами, які зберіглися з ранніх періодів розвитку. Поскільки людина продовжує еволюціонувати, ці рефлекси чи імпульси поступово відмирають, і зараз людина менше гріховна, ніж в минулому. Дана точка зору на гріх користувалась великою популярністю в кінці ХІХ і  на початку ХХ ст.

б) почуття обмеженності.

Рейнхольд Нибур оцінюючи стан людини вбачає стан обмеженності. З одної сторони, и його свободу стремлінь з другої сторони. Він вважає, що усуненя цього протиріччя – це ціль любої релігії. В очах Нібура це протиріччя – не гріх, але його основа, хоча не причина. Дана ситуація не веде  автоматично до гріха, хоча так часто і трапляється.

Одним із наслідків обмеженності людини – почуття незахищенності. Людина  зіштовхується з лякаючими його проблемами. Нібур називає це “природніми випадковостями”. Автор говорить, що ця незахищеність чи невпевненість приносить людині біль і страдання. В цьому випадку людина застосовує два способи для боротьби.

Перший – проявлення сили волі для придбання влади, або щоб йматиперебороти почуття незахищенності людина може приймати інтелектуальні форми. Така поведінка – інтелектуальна гордість – нарушає гармонію творіння. Це основні форми гріха. У гріха є як релігійна так і моральна сторона.

Перша проявляється в бунті проти Бога. Друга – в несправедливому відношенні людини до своїх подій.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>