«

»

Причини стражданнь

By jeanneg_CБіблія часто говорить про страждання, проблеми і нещастя, роблячи підсумок Його вчення, ми можемо побачити причини і цілі страждань, які нам відкриває Біблія.

Наслідки гріха

 Першою причиною, є те, що віруючий можливо несе наслідки гріха. Можна взяти

наглядний приклад про Маріам, яка покрилась проказою – результат цього гріха  із-за гріха ненависті до Мойсея.

Ми також можемо, ще  взяти чудовий приклад того, що сталося в Едемському саду. Адам і Єва, коли не послухалися Божого наказу і цим згрішили, то наслідком цього є те, що сьогодні  світ все ще здригається від того трагічного потрясіння, що було в Едемському саду, але тим не менше, він все ще знаходиться під контролем Бога.

Прикладом такого страждання також є життя Йони. Не послухавшись Бога, Йона відправився в направленні, протилежним Ніневії, куди йому Бог сказав йти проповідувати для покаяння. В результаті він попав в страшний шторм на морі і опинився в череві кита в наслідок непослуху наказу Божого (Йони 18(1:2)

До страждань завжди потрібно відноситися як до заклику передивитися своє життя і дослідити своє серце перед Богом. Подібно Йоні,  ми, очевидно, страждаємо через свій особистий гріх.

Біблія відкриває, що ті, хто не підкорюються Божому Слову, будуть нести відповідальність за свої дії, результатом якого буде покарання або виправлення: “Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведності”(Євр. 12 : 11).

Бог використовує страждання для виправлення і повернення нас в Його волю для нашого життя: “Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. Добре мені, що я змучений був, – щоб Твоїх постанов…Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти”(Пс. 118 : 67, 71, 75). [5; 121]

 

БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ САТАНИ

Страждання також можуть прийти в наше життя в результаті безпосередньої дії сатани.

Це очевидно з історії Йова.  В своїй книзі він старається дати відповідь на питання: “Чому праведник страждає?”.

Бог свідкував про те, що Йов був праведником (Йова 1 : 2). Він не страждав через вчинений гріх, як це стверджували його друзі. Вони вірили, що якщо Йов покається, то обставини в його житті покращаться. Друзі Йова намагалися зробити загальний висновок на основі особистого досвіду. Але на прикладі Йова ми бачимо, що покарання яке прийшло в його життя не було наслідком гріха, а було послане на нього для випробування віри та вірності.

Нам слід бути обережними, коли ми розглядаємо страждання інших людей, щоб ми даремно не звинувачували їх у гріху, або відсутності віри. Біблія насправді вчить, що грішна людина пожинає гіркий врожай, внаслідок того, що він посіяв в тілесне тління (Гал 6 : 8).

Йов страждав не через те, що він згрішив, Йов був праведником. Так свідкував про нього сам Бог, так говорив сам про себе Йов і такою була його репутація перед людьми.

Але за завісою подій в духовному світі перебувала справжня причина страждань Йова. Там проходила духовна битва за серце, розум та вірність Йова. В духовному світі відбувається така сама битва за кожну людину, яка живе на землі.

Важлива істина, яка була очевидна в стражданнях Йова, полягає в тому, що ніхто не може проникнути в життя віруючої людини без відомості Бога. Бог не завдає нам страждання, вони спричиненні дияволом, але їх обмежує Бог. [5; 123]

СЛУЖІННЯ БОГУ ПОРОДЖУЄ СТРАЖДАННЯ

Одною з причин страждання є служіння для Бога. Новий Заповіт говорить про страждання за Христа (Фил. 1 : 29), за Царство Боже (2 Сол. 1 : 5), за благу звістку      (2Тим. 1 : 11-12), за добро (1 Петр. 2 : 19-20), на благо праведності (1 Петр. 3 : 14), будучи християнином (1 Петр. 4 : 15-16) і по волі Бога (1 Петр. 4 : 19).

Апостол Павло є прикладом страждання, яке було викликано служінням. Деякі люди розглядають свої невдачі або недоліки віри, як наслідок страждань. Якщо це правда, то апостол Павло не мав віри і був найвизначнішим невдахою в історії церкви.

By jeanneg_C

 

Павло говорив, що в Асирії він був настільки зламаний, що навіть сам пережив розчаруваня в житті (2 Кор. 1 : 8). Він показував собою образ, повністю протилежний тому радісному євангелісту, який обіцяє віруючому тільки мир і процвітання. Коли Павло був вперше покликаний Богом на служіння, йому було сказано про великі страждання які він перенесе для слави Божої (Дії 9 : 16).

У відповідь Павло показав свою готовність подолати всі перешкоди для того, щоб завоювати багато народу для Христа. Він писав віруючим: “Вам дано ради Христа не тільки вірувати в Нього, але й страждати за Нього” (Фил. 1 : 29). Але не лише Павло страждав за служіння. Вся церква переносила випробування за часів Нового Заповіту (Дії. 8). Євреїв 11 розділ розповідає нам про жорстокі переслідування які переживали віруючі.

Багато чоловіків та жінок віри були звільнені силою Бога. Двері в’язниць відкривалися і вони виходили. Їм виносили смертний вирок, засуджуючи до страти у вогняних печах, але полум’я не могло завдати їм шкоди, а деякі з них навіть були закатовані до смерті, лише через те, що вони не перестали нести свідоцтва благої звістки (Євр. 11 : 36). Ми звертаємо нашу увагу на живу віру, але Бог підкріплює навіть тих хто переживає падіння в слідуванні за Христом. [5; 123]

СТРАЖДАНЯ ЧЕРЕЗ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ

Один із способів , за допомогою якого страждання приходять в наше життя, це обставини які складаються в нашому житті. В якості ілюстрації ми можемо взяти розповідь про Ноємінь, яка записана в книзі Рут, вона страждала через смерть свого чоловіка та синів.

До  того часу, поки не повернеться Ісус і останній ворог, смерть, не буде переможена, вона буде невід’ємною частиною нашого життя. Смерть прийшла в світ через перворідний гріх Адама і є дійсною обставиною, з якою нам доведеться  зустрінутись, бо “належить людині одного разу померти” (Євр. 9 : 27).

 ЦІЛЬ СТРАЖДАННЯ В ЖИТТІ ХРИСТИЯНИНА

Навіть наш благословенний Господь задавав це питання,висячи в муках на хресті.Ісуса самого називали “страдник,знайомий з хворобами,івід якого обличчя ховали”(Іс.53:3) Христос розуміє всі наші питання тому,що Йому повністю знайомі наші людські страждання.

   ЦІЛІ СТРАЖДАНЬ

            Яка мета нашого страждання? Для чого ми страждаємо? Відповідь на ці запитання ми можемо знайти знову ж у Слові Божому.

 1. Щоб підтвердити усиновлення

Для того, щоб підтвердити наше усиновлення, Бог послав нам страждання. “А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.” (Євр. 12:8) Це означає, якщо я не страждаю за Ісуса, то я не правдивий християнин. Якщо нас сатана ніколи не рухає, то це  ще не означає, що з нами все гаразд, і ми є просто чудові християни. Це не правильно, бо, коли він так поводиться, то знає чому.

Він знає, що ми вже в його руках і йому не потрібно нас тривожити. Він спокушує тих хто, ще не належить йому. Він є просто чудовий ловець. За декілька тисяч років він вже навчився, як можна підійти до кожної людини. Він “закидає гачок”, на який людина може  “зловитися”.  Коли  йому  це  не  вдається,  то  він  не  здається і

закидає інший. Диявол не може читати наших думок, тому що він не Бог, але бачить реакцію людей на свої виклики. Я хочу сказати,  якщо сатана нас спокушує, то ми є дітьми Божими.

Можна взяти інший приклад, наприклад: кожен із нас має батька і пережив на власному досвіді, що коли батько любить дитину, то він обов’язково наказує її. Тому саме таке страждання – це просто доказ особливої Божої любові до Своєї дитини.

 2. Щоб бути подібними Христу

“Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде в слід за Мною.” Всі кого Господь усиновив і назвав Своїми дітьми, повинні бути готовими до важкого, сурового життєвого шляху. Отець Небесний посилає страждання, щоб випробувати Своїх дітей. [2;165]

Бог назначив цей шлях Своїм вірним, щоб вони стали подібними Христу. “Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його.” (Римл.8:29) Отже, терплячи утиски та нещастя, ми, удосконалюючись, стаємо подібні Христу і подібно, як і Христос, перейшовши і перенісши наругу, утиски, наслідки та страждання, ввійшов у небесну славу, щоб і ми через благо скорбот ввійшли в Царство Боже. “Душі учнів зміцняючи, просячи перебувати у вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Царство Боже.” (Дії 14:22)

 3. Для благословіння і освячення

Ще раз вернемося до вірша із Біблії, де Павло пише до Римлян (8:28): „ І знаємо, що тим хто любить Бога, хто покликав Його постановою, усе допомагає на добро”. Це  підтверджує те, що навіть страждання Бог використовує для нашого благословення і освячення.

Природа, яка закладена в нас, часто схильна звеличуватись в деякій мірі, обожнюючи себе. Тому Бог смиряє нас або ж приниженням, або вбогістю, хворобою чи втратою близьких, під тягарем яких ми схиляємось, будучи не в силах все перенести. Тоді  зовсім принижені і знесилені ми вчимось благати в Бога сили, яка може нас підтримати і укріпити під вагою усіх нещасть і страждань.

Щоб ми постійно освячувались і ставали більш благочестивими, більш ставали подібні до Нього,  – для цього потребується вогонь закалки, вогонь страждань. [3;29] “Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святості.” Бог дозволив стражданням та випробуванням входити в наше повсякденне життя, надіючись ,що ми зустрічатимемо їх з вірою в повній Божій зброї і будемо все більше і більше зростати духовно. Перейшовши одне випробування, віруючий повинен знати, що буде і друге, і третє, щоб наш духовний ріст не зупинився.

4. Як приклад для інших

Коли хтось страждає, це бачать всі навколо. І чим важче страждання, тим більше уваги приділяють оточуючі до кожного слова і вчинку. Це сприяє їх збудуванню і навчанню. Вони не тільки вчаться на живому прикладі терпіти, але й переносити життєві негаразди і випробування, набувають більш повне уявлення про Бога. (Дії 17:1–10; Сол. 1:1-2)

Витерпівши жорстокі побої, будучи кинутими до в’язниці у Филлипах, Павло і Сила продовжували проголошувати Євангеліє. Хоч в Солуні знову їм противилися вони все ж  продовжували йти по слідам Христа. Пізніше, в посланні ми читаємо, що солуняни йшли по слідах Павла і Сили. Павло був прикладом для солунян, а пізніше вже і солуняни ставали  прикладом як переносити страждання для інших.

5. Бог допускав страждання, як покарання

Бог допускав страждання, як покарання для народу або особи, щоб той усвідомив свої гріхи і відвернувся від них. Це свідчить про Божу любов і Його бажання не дати людям загрузнути в болоті нерозкаяних гріхів.

 Короткий підсумок

Бог нічого не робить без цілі. Але це не означає, що через все, що з нами стається Він хоче дати нам певний урок. Звичайно, ми повинні просити в Нього  мудрості, щоб вміти розпізнати в випробуваннях, яка ціль Господа на те чи інше. Про це Бог не завжди буде давати нам повну відповідь у всіх Своїх діях.

Очевидно, саме в цьому помилився Йов. ( Йов. 31:35; 19:7;  30:20-21). Бог уважно слідкує за усім тим, що стається в нашому житті і до усього має конкретну і мудру ціль, але Він не завжди нам її відкриває. Та все ж ми повинні дякувати Богу за те, що ми знаємо загальну ціль Бога.

Ми повинні пам’ятати, що без Бога страждання, як і саме життя втрачають зміст. Я хочу сказати те, що не випадково стаються дуже трагічні ситуації, які здаються помилковими і не мають змісту. У такому випадку не потрібно робити зразу ж висновки, тому що нам не все відомо. Але настане день, коли відкриється Божий задум і ми ще раз впевнемося, що Бог знає, що робить.

Отже, ми бачимо, Бог допускає страждання в житті своєї дитини тільки з добрими намірами. Але чи будуть досягнуті ці добрі цілі залежить не тільки від Бога, а в певній мірі те, як ми на них відреагуємо.

СТРАЖДАННЯ ЗВЕРШУЮТЬ ХАРАКТЕР І СВІТОГЛЯД

            Страждання і випробування можна віднести до моментів духовного росту. Бог дозволяє стражданням і випробуванням входити в наше життя, надіючись, що зустрічаючи їх з вірою, ми будемо рости духовно.

Проходячи одне випробування ми можемо бути впевнені, що за ним слідує друге, щоб наш ріст не зупинився. Але сатана знову ж таки надіється на зворотній результат, і часом він досягає цього, коли ми падаємо в випробуваннях від недостатку віри. Бог прагне сформувати і закріпити наш характер, а сатана хоче його розрушити.

Тому страждання можна віднести до більш обширної категорії випробувань чи спокус. Але не всі спокуси чи випробування включають в себе страждання в загальному змісті цього слова, але все-таки будь-яке страждання можна розглянути, як свого роду випробування. Коли ми страждаємо, то перед нами стоїть вибір: з вірою підкоритись Богу або послухатися голосу сатани. Саме від нас залежить, чи буде рости наша віра, чи буде просто затухати.

ВИБІР ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗА НАМИ

БОГ                                                                  САТАНА

РЕЗУЛЬТАТ

ВІДПОВІДНА РЕАКЦІЯ

ВІДПОВІДНА РЕАКЦІЯ

РЕЗУЛЬТАТ

ДУХОВНИЙ

РІСТ

 

Ми послушні Богу.

Віра

Ми        Прислуховуємося до сатани.

Невір’я

                              ПРИПИНЕННЯ РОСТУ

 

Крім цього, страждання ще розвиває і звершує нашу уяву про Бога і життя. Інколи ми дуже сміливо беремо участь в життєвих клопотах, і тоді Бог допускає страждання, для того щоб послабити наш біг. Страждання заставляє нас приділити більше уваги головним цілям життя і відвертає нас від постороніх маловажливих справ.

ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ СТРАЖДАНЬ

БОГ

РЕЗУЛЬТАТ

à        Допомагає рости духовно.à        Вдосконалює наше представлення про Бога і життя.à        Допомагає нам бути бадьорими і надіятися на Бога.

СТРАЖДАННЯ

СТРАЖДАННЯ РОЗВИВАЮТЬ НАШІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ЛЮДЬМИ І УКРІПЛЯЮТЬ НАШІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ХРИСТОМ

 

На превеликий жаль, але дуже часто в нашому житті тільки страждання можуть навчити нас бачити наскільки важливі є люди. Страждання може розсіяти туман, який нас оточує  і допоможе нам побачити Бога в людях, які мають реальні цінності.

Часом тільки страждання спосібне відкинути все це незначне, що розділяє людей. Воно заставляє передивитись критерії, на основі яких ми вирішуємо їх з ними, і як нам будувати наші взаємовідносини.

Страждання зближує нас з тими, кого ми раніше боялися, ми починаємо спілкуватися з найрізноманітнішими людьми, і відповідно ростуть наші можливості для служіння. Нашим найбільшим ворогом може бути гоніння за нашу віру, стихії і багато іншого, і коли ми боремося разом із друзями, то стаємо більш відданими їм, і роботі, заради якої ведено боротьбу.

Цей світ гнав Христа і так, як Його служителі, ми не можемо очікувати чогось кращого. В Новому  Заповіті неодноразово підкреслюється, що наша особиста честь і поклик – бути співпрацівниками страждань, які переніс Христос. (Мт. 10: 24-25).

Наша відповідь на страждання

Коли наступлять кризи, то тоді пізно буде до них готуватися. В такий момент наші судження і дії будуть відповідати плану наших думок. І успіх допомагає заздалегідь бути готовим до всього. Важливе значення відіграє також страх. Страх робить біль нестерпною. Він приглушує нас, як психологічно, так і фізично.

Заставляє нас оправдувати різноманітні приклади безвідповідального відношення або непослуху. Реальний погляд на страх – це підготовка до страждань, з якими нам не раз прийдеться зіткнутись на протязі нашого життя. “Господь моє світло й спасіння моє, -  кого буду боятись?  Господь то твердиня мого життя, – кого буду лякатись ?” (Пс. 26:1)

Тепер нам слід подивитися на Ісуса Христа, Який є найкращим прикладом для нас. Подивимося, як Він переносив страждання. Він залишив славу небес, для того щоб перенести мученицьку смерть на землі. Він добровільно залишив Своє право бути в Божій формі, в якій є Бог Отець і Бог Дух Святий.

Він відмовися від тих привілеїв, якими користувався на небі, де царював разом з Отцем і Духом Святим. Ісус страждав за нас, для того щоб ми мали вічне життя. Якщо ми проявляємо готовність забути про всі свої справи і привілеї, якими ми користуємося як Божі діти, тоді зникають всякі переживання і незадоволення.

Коли Йов переносив страждання, він знав що він сам і все його положення повністю належало Богу, і тому він нічого не може назвати „своїм”. Він дійсно виконав Божу волю на все, відповівши з подякою. Він сказав наступне : „Бог дав, Бог і забрав”, а не сказав, що добився цього багатства, яке він мав, своїми власними силами, чи своєю мудрістю, бо знав, що і це дає Бог.

Коли ми читаємо книгу Йова далі, ми можемо побачити, як Бог хвалиться ним перед сатаною. Дуже мало є таких людей, якими Бог може похвалитися. І в результаті послуху Богові навіть у важкі дні свого життя Йов був нагороджений подвійно. Коли раніше він мав: сім тисяч дрібної  худоби, то тепер Бог дав йому чотирнадцять тисяч; так само і з верблюдами, волами і ослицями. Більше того, коли його діти загинули під час падіння дому. Бог дав йому, ще сім синів і три дочки.

Бог використовує страждання як один із засобів для того, щоб навчити нас бути задоволеними і вдячними за все. Апостол Павло до Фиплип’ян пише : „Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволений, із того, що маю.” (Фил. 4:11-12а)

Якщо ми досягнемо „секрет” радості у всіх життєвих обставинах, тоді непослух в нас не буде мати місця. Ми будемо вірно слідувати за Богом як в радості, так і в біді. Чим більше ми будемо задоволенні тим, чим наділяє нас Бог, тим менше в нашому серці буде місця, для незадоволення. Отже, ми можемо сказати, що страждання – одне із найкращих Божих удобрень, для примноження урожаю.

 

Відповідна реакція християнина на страждання

 

Коли страждання приходить в життя християнина необхідно не думати про причину його, але всі сили направити на розуміння того, як правильно вести себе. Безперечно нелегко навчитися володіти собою в кризових ситуаціях, але з Божою допомогою все можливо. Багато християн вважають, що найкращий спосіб прославити Бога – це зробити щось надзвичайно велике в справі завоювання всього світу для Христа.

Вони зовсім не усвідомлюють, що одним з найкращих способів привернути до себе увагу світу і прославити Бога – це просто дякувати Богу і величати Його якраз в часи труднощів серед страждань.

Від реакції християнина на страждання залежить сам результат. Чи буде він позитивним, чи негативним залежить саме від нас, тому що страждання може нести як і позитивну, так і негативну роль в житті віруючої людини, залежить від нашого ставлення до нього. Сатана намагається відвести нас від Бога, а Бог в Свою чергу хоче використати страждання для нашого утвердження і підкріплення.

Віруючий може або протестувати, не згоджуватись, але не смирятись, хоча це може привести до ожорсточення, або ослаблення. Християнин може змиритись зі стражданнями і труднощами і ніяк на них не реагувати. Це є нижчий вид перемоги, або з радістю прийняти волю Божу і молитися за свій духовний ріст та зростання в вірі. Отже, підсумовуючи це, християнин повинен не бути пасивним, а повинен довіряти Богу. 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>