«

»

Наслідки гріха

хрест 5t9Говорячи про наслідки гріха, які діють на відносини з Богом, автор торкається  Божоі немилості, вини, покарання, та смерть. Говорячи про смерть, автор розкриває смерть в трьох аспектах: фізична, духовна і вічна.

В Новому Заповіті характер людського гріха виглядає ще більш яскравим і визначеним. Саме відоме місце це – звичайно, Рим. 3 розділ, де Павло цитує і розвиває положення Пс. 13 і 52. Він стверджує, що “як Йудеї, так і Гелини, всі під гріхом” (Рим. 3:9).

Потім вистроює цілий ряд пояснюючих його цитат, починаючи з цитати: “Нема праведного ні одного; нема хто розумів би; нихто не шукає Бога; усі збилися з путі, не гідні всі до одного; немає того, хто робить добро, нема ні одного” (Рим. 3:10-12). Автор далі говорить що ніхто не оправдається ділами закону (Рим. 3:20).

Причина цього ясна: “всі згішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23). Апостол Павло говорить це не тільки віруючим, а також і до тих, хто не належить до христианської віри, в тому числі і про себе. В післанні до Галатів Павло нагадує той факт, що “Писання замкнуло все під гріхом” (Галатам 3:22). Біблія не тільки стверджує, шо всі люди – грішники, вона також дає вихід із даного положення.

Наприклад, повеління і призиви покаятись відносяться до всіх людей. В своїй проповіді в Афінах Павло говорив: “Та залишаючи часи невідання, Бог теперь наказує всім людям всюди покаятись” (Дії 17:30). Говорячи про гріх Ісус ніколи не мав потреби в сповіданні Своїх гріхів і в покаянні. Але всім іншим людям це робити необхідно, так як очевидно що всі грішать. Говорячи Никодиму про друге народження Ісус придає своім словам універсальний характер: “Істинно, істинно кажу Я тобі: якщо хто не народиться води і Духа, не може увійти в Царство Боже.” (Ів. 3:5).

Кожен потребує приобрадження, яке дається другим народженням. Очевидно, що в Новому Заповіті, кожна людина, уже в силу того, що вона – людина роздівляється як грішник, якій потребує покаяння і другого народження. Біблія наводить безліч прикладів з приводу того, що всі люди грішники і що їм потрібне народження з гори.

Очевидним прикладами являється самарянка в Ів. 4 і розбійники на хресті. Додатковий доказ загального гріха заключається в тому, що всі люди підлягають покаранню за гріх. За винятком тих, які народилися з гори і приняли Ісуса Христа як особистого спасителя. Гріх в значній мірі, є питанням внутришніх думок і намірів.

Недостатньо просто вбивати; всякий хто гнівається на брата свого без причини, підлягає суду. (Мф. 5:27-28). Лука пояснює, що ніяке добре дерево не приносить поганий плід і ніяке погане дерево не приносить добрий плід. (Лк. 6:43-45).

Автор говорить, що існують різні підходи до теми гріха. Він розглядає три підхода . Один з них – індуктивний. В даному випадку загальні характеристики гріха залежить від числа окремих прикладів.

Другий підхід – метод парадігми.Можна вибрати який-то один тип гріха і побудувати на ньому загальну модель гріха.

Третій підхід заключається в виділені всієї біблійної термінології, яка відноситься до гріха. При цьому появляється широкий спектр уявлень. Також автор використовує для позначення гріха різні терміни: помилка, неуважність, промах, нечистота, злочин, неправда, бунт, віроломство, вина,скорбота.[6, 492-496]

В посібнику “Догматика” говориться про гріх як про одне із непопулярних слів. В різних людей воно визиває різні реакції. Одні вважають, що само це поняття осталось в минулому, і недоречно в наши дні. Інші вважають його приміненням до самих важких злочинів: вбивство, грабунок. Для інших – це не більше чим помилка. Попри усіх тих поглядів на гріх, це слово заставляє людей почувати себе неуютно.

Говорячи про гріх , ми зауважуємо його асоціацію зі святістю.[7, 377]

Джордж Елдон Ледд в книзі “Богослівя Нового Заповіту” говорить, що в синоптичних  Євангеліях слово “hamartia” означає грішні поступки, проявлення гріха. В Єв. від Івана акцент ставиться на принципі гріха. В гріховності світу переконує Дух Святий (Ів.16:18). Автор також дає оприділення гріховності.

Він говорить, що гріховність – це принцип, котрий проявляється в даному випадку в невір’ї в Христа. Живучі в гріху – раби гріха (8:34). Якщо людина не повірить в Ісуса Христа і не визнає Його як свого особистого Спасителя, він вмре в гріху (Ів.8:24). Дальше автор говорить, що гріх – це є тьма; і природа грішного світу – тьма.

Але Бог не покинув цей світ. Він засіяв світлом в пітьмі. Через Логоса Бог вніс в тьму світло надзвичайного відкриття, і яка б не була пітьма, її не справитись з світлом (Ів.1:5). Гріх – це невір’я. Не вірити в Христа – проявляти ненависть до Бога. Якщо людина приймає рішення виступити проти Христа, вона вірить  гріху. Тому треба розуміти даний контекст, що гріх є смерть, як гріх невір’я обрікає людину на вічне відчуження від Бога. По цій причині віра в Христа надзвичайно важлива. Якщо люди не повірять, вони загинуть(Ів.3:16) і гнів Божий чекає їх(Ів.3:36).[9]

В своїй книзі “Біблійні доктрини” Вільям Мензіс і Стенлі Хортон говрять про виникнення гріха як про питання, над яким філософи працювали і роздумували за часів стародавніх греків – як пояснити появу зла у світі. З часом висували велику кількість небіблійних думок. Один із таких поглядів називається дуалізмом.

хрест 5t9

Дуалісти вважали, що є вічний принцип  зла у безконечному конфлікті з добром. Такий погляд вважав матерію, або фізичний Всесвіт суцільним злом. Наслідки для теології є також суворі бо вони вважали, що є два боги – один добрий, а інший поганий.

Інша концепція, яка стосується виникнення зла полягає в тому, що воно є частиною людської обмеженості. Гріх – це просто “заперечення буття”. Це вірування має нахил до пантеїзму з того часу як переплутали поняття буття і моральності.

Біблійний погляд полягає в тому, що гріх виник у зловживанні свободою. Бог не створив зло. Зло – це питання взаємовідносин, а не річ. Зло не поважає божу славу, Його волю, Його Слово. Зло робить рішення зрадити Бога, зламати взаємовідносини послуху і віри в Бога. Він дійсно допустив можливість морального падіння з причин, відомих тільки Богу.

Свобода волі -  це важливий наслідок розумної індивідуальності. Моральна дія визначає характер. Через це існує Великий ризик – ризик паління. Бог, щоб забезпечити істинно вільні моральні рішення ангелів і людей, яких Він створив, допустив важливість падіння деяких Його творінь. Автор дальше говорить. Без цієї можливості не могло бути правдивої свободи. Таким чином, гріх виник через вільний вибір Божих творінь.[10, 95-96] .

Д.Т. Мюллер своїй книзі “Християнська догматика” підіймаючи питання про гріх, він говорить, що згідно Писанню, людина повинна перебувати в повній гармонії з Божественною волею. Всяке відхилення від норм Божественного Закону являється гріхом.

Дане відхилення може заключатись в стані людини чи в реальних справах. З етимологічної точки зору гріх, найперше, являється негативним розумінням і він означає недостатню відповідність людини Божественному закону. Писання визначає гріх : “Гріх є беззаконня”.

Оскільки гріх являється “беззаконням”, нам необхідно знати – який Закон має на увазі Писання, описуючи гріх як “порушення Закону”. Якщо вчення про Божий Закон  перекручується людськими добавленнями і застереженнями, то теж саме вчення про гріх при цьому неодмінно повинно спотворюватись.

Тому нам необхідно визначити той Закон, порушення якого робить думки чи поступки гріхом. Бог може установлювати закони для людей, по скільки це являється його Божественною прерогативою. Коли вони порушують ці закони – це є гріх. В церкві повинні признаватися лиш ці закони, які установлені Самим Богом.

Дальше автор говорить  про наслідок гріха, що  через гріх людина стає винуватою перед Богом. Вона заслуговує Його справедливого покарання. Автор говорить, що гріх породив смерть. І коли людина згрішила то послідувала смерть в усіх своїх трьох аспектах: а) духовно смерть, по скільки людина втратила образ Божий і чужим Богу; б) фізична (дочасна) смерть; в) вічна смерть, по скільки вони  перебували під вічним осудженням.[11, 249 с.]

Аллістер МкГарт в своїй книзі „Вступ до християнського богослівя”, говорячи про первородний гріх зазначає що людська природа, в деякому розумінні заплямована або спотворена. В свій час, вона зустріла сильний опір з сторони мислителів Просвітлення.

Вольтер і Жан-Жак Руссо дану доктрину піддали критиці як таку, яка породжує песимізм в відношенні людських можливостей, перешкоджаючи таким чином соціально – політичному розвитку людства.

Мислителі німецького просвітництва критикували доктрину на тій основі, що своїми історичними коріннями вона заходе в Богословську думку Августина Гіпонського, тобто відноситься до четвертого чи п’ятого століття, що, з їх точки зору, позбавляє її не проходящої значимості.

Заперечення первородного гріха мало велике значення по скільки християнська доктрина спокути основувалась на припущеннях, що людство потребує звільнення від первородного гріха. З точки зору мислителів Просвітництва,  З точки зору саме ідея первородного гріха представляється тим тягарем, від якого необхідно звільнити людство. Це інтелектуальне звільнення досягається критикою цієї доктрини [12, 93]

В посібнику „Людина і Гріх” Саймона Чана говориться що розуміння гріха не обмежується християнським богослів’ям, кожна праця по етиці розглядає проблему неетичної поведінки, що фактично являється синонімом гріха.

Всі великі філософи намагаються розрішити проблему зла, але  зло є одне з різноманітностей гріха. В усіх світових релігіях закріпилась уява про те, що з людським родом робиться щось неладне; Християни називають „це щось” гріхом. В Біблії використовується багато різноманітних слів, які означають гріх, їх вивчення позволяє розуміти що таке гріх.

Далі автор говорячи про гріх робить наголос на те що нерідко можна почути що одні гріхи менш важливі ніж інші. Він наводить п’ять місць Писання: (Єв. Мар. 7:21-23); (1Кор 6:9-10); (Гал. 5:19-21); (Рим. 1:29-31); (Кол. 3:5-9).  Всеж таки з цих місць Писання ясно видно, що не існує розділення на „великі” і „малі” гріхи.

Заздрість і злослів’я стоять в одному рядку з вбивством і перелюбом, по скільки любе гріховне дійство виходять із сутності людини. Якщо серце не наповнене любов’ю, то і все, що із нього виходить – зло (Мар. 7:21). До будь-якого гріха слід відноситись серйозно, особливо до тих, які прийнято рахувати „малими”.[13, 118]

Генрі Тісен в своїй книзі „Лекції по Систематичному Богослівю” говорить що деякі богослови сприймають гріх як „недостаток ототожнення з моральним законом Божим в діях, в розположенні чи в стані” (Беркоф „Систестематичне Богослівя”. Ст. 233), другі-ж визначають його, як „щось в твориві, що не виражає або що противно святому характері Творця” (Бассуел, „Систематичне Богослів’я Християнської Релігії” Т. 1 ст. 264).

Без сумніву, обоє ці визначення правильні, тому що моральний закон являється відображенням характеру Божого. В Писанні цілком очевидно і ясно що гріх являється переступом закону (Рим. 7:13: Гал. 3:10, 12), також цілком очевидно що закон відповідає характеру Божому, автор також говорить що в оприділенні гріха заключається декілька ідей:

1. Гріх являється специфічним образом зла;

2. Гріх являється порушенням закону Божого;

3. Гріх являється як принципом чи природою так і дією;

4. Гріх заключає собі осквернення так і вину. 5. Гріх по своїй суті є себелюбством.  [14, 191].

Лестер Самрал в своїй книзі „Перемога над гріховними бажаннями” говорить про те що ми часто маємо спокуси задовольнити природні бажання незаконним способом. Тому що ми як нащадки Адама і Єви грішні по своїй природі.

Закон гріха і гріховної природи притягує нас до забороненої пропозиції, він народжує в нас бажання сказати спокусі так, він настоює на тому щоб ми повірили неправді про те, як задовольнити нашу потребу в любові, безпеці, і так дальше.

І хоча ми як християни ми небожем і неповинні піддаватися нашій гріховній природі, все-ж дуже часто ми це робимо. Якщо ми позволяємо природі гріха контролювати нас, то це приводить нас до негативних наслідків. По перше нам не хватає духовної дисципліни.

По-друге находитись під контролем гріховної природи, означає, що ми рідко буваємо, задоволені тим, що маємo, і це держить нас в рабстві керуючих нами.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>