Погляд церкви на трактування гріха
З точки зору трактування і розуміння гріха, в статті „ Новомосковськ Матеріали” розповідається, що чоловік стримиться до доброго, але чи являється добрим виключно зовнішні розвитки без боротьби з тим, що перебуває в душі людини?
Чи можливо добро без викорінення всього того гріховного, нерозумного, пожадливого, що знаходиться в середині душі? Чи можна якось порівняти добро і зло? Чому це, що християнство іменує гріхом і пожадливостями, в світському розумінні можливо і позитивно? Що таке гріх і чому це зло для людини? Які шляхи спасіння? Професор Московської Духовної Академії А.І. Осипов висловлюється саме про це.
Митрополит Філарет (Вознесенський) в своєму „ Конспекті по моральному богослів’ю” говорить про гріх як про духовну проказу, хворобу і виразку, яка поразила всю природу людини, душу і тіло. На його думку гріх пошкодив всі три основні здібності чи сили душі: розум, почуття і волю.
Розум людини поморочився і зробився схильним до заблудження і людина постійно помиляється, і в науці і в філософії і в своїй практичній діяльності. Може бути більше всього пошкоджено гріхом серце людин, – центр його переживань і почуттів, добрих і злих, сумних і веселих.
І ми бачимо що наше серце затягнулось павутинню і пліснявою гріха. Воно втратило спроможність чистих духовних і християнсько – піднесених почуттів. Воно зробилося схильним до земних насолод а також деколи поражає повну відсутність любові і доброзичливості до ближнього .
Але найбільше всього пошкоджена і скована гріхом воля людини, воля як здатність діяння і здійснення намірів людини. Дальше він говорить про три джерела гріха: а) це людське тіло; б) оточуючий людину світ; в) це оточуючий людину світ. [18]
В.Н. Лоський в своїй праці „догматичне богослів’я каже про гріх” як про зло і походження його від сатани. Дальше автор розповідає, що гріх зробив в житті людини. Він говорить про два Адама. Одного зимного, другого – небесного. Також описує різницю між ними та їх відношення до покладеної на них відповідальності.
В Православ’ї гріх трактується як такий стан, який людина отримала в спадок від вже спотвореної, першогріхом, природи першого із людей – Адама. Не вину за гріх ми вспадкували від перших людей, а наслідок їх гріха – смертне тіло, яке руйнується і можливість доступу до людини шкідливих пожадливостей, котрі мучать і гублять душу. Гріх робить нас більш нещасливими, ніж винуватими (1переп. Иоанн Кассиан. Собеседование. 23,15 // писания. – М., 1892, с. 599).
І саме таке розуміння гріха, як глибоко вкорінене, яке передалося по схожості природи, хвороби, а не успадкованої вини, відкриває старо-заповітнім людям, незадовго перед приходом Спасителя, Сам Бог був говорив про це до Свого народу.
РОЗДІЛ ІІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ГРІХА
Розглянувши коротко саме поняття і трактування гріха в Новому Завіті, а також з точки зору теологів, богословів і християнських філософів різних конфесій і деномінацій, ми вже частково побачили значення і те, як розуміється гріх в Новому Завіті. Також досліджуючи таке трактування гріха, ми можемо помітити, що існують різні види гріха, і різні його наслідки та поняття.
Тож відносно цього трактуванням в Новому Завіті, можна класифікувати основні види гріха. Таким чином, в цьому розділі я бажаю саме коротко розглянути цю класифікацію. Умовно всі основні види гріха можна віднести до трьох класифікацій, трьох напрямків.
1.1 Гріхи, які направленні проти нас самих
Н. Вознесенський, який є митрополитом і Філаретом висловлює таку думку відносно деяких видів гріха, що гріховність людського роду, тобто відображення гріховності в душі людини – в сфері розуму, відчуттів і волі самої людини, що є також хворобою, фізичними вадами і перепонами в розумінні, пізнанні навколишнього світу і досягненні чогось доброго своїми зусиллями, як раз такі гріхи з такими наслідками, які є направленні проти нас самих відносяться до цього роду класифікації. Гріх є духовною проказою, хворобою і язвою, яка вразила всю природу людини і душу і тіло. Гріх пошкодив всі три основні здібності або сили душі: розум, почуття (серце) і волю. [18]
Таку підтверджує визначення „Біблійного словника” Еріка Нюстрема, де говориться: „Гріх – це слово, яке частіше всього означає муки людської душі внаслідок гріхопадіння (Бут. 3), ворожнечу проти Бога (Рим. 8:7) і переступи проти Його закону (1Ів.3:4)”. [21, 95]
Ще також християнський богослов Г.К. Тіссен розповідає відносно впливу гріха на людину, так: „Писання говорить про людську природу як цілком зіпсовану… Зіпсованість заразила всю людину – розум, емоцію і волю…Зіпсованість створила цілковиту духовну нездатність грішника змінити з власної волі свій характер і життя, щоб вони могли погоджуватися з Законом Божим. [22, 192]
Таким чином, такі гріхи є направленні проти нас самих, нашого фізичного, душевного і духовного стану. А саме це є непослух Божому Слову, наприклад, гріх розпусти приводить до такого наслідку, що ми можемо легко захворіти на СНІД чи іншу невиліковну хворобу, чи в таких людей, які постійно чинять цей гріх, не відбувається ведення нормального способу життя. Так само відносно наркоманії, алкоголю чи куріння. А найбільший гріх такого виду – це гріх самогубства.
1.2 Гріхи, які є направленні проти ближніх
В „Конспекті по моральному богослівї” розповідається про те, що, коли Господь спілкувався з апостолами про останній час, Він говорив, що тоді, „через зріст беззаконня, в багатьох охолоне любов”.
Це пророцтво здається вже тим, яке виконується сьогодні – в дні взаємної відчуженості і холодності взаємовідносин. І по особливому це замічається тепер, що взамін християнської любові і благодійності ворогами Христової віри в народних масах старанно насаджується заздрість і злі бажання.
А „заздрісне око” Самим Спасителем зараховане до роду важких гріхів. На рівні з заздрістю, сильним ворогом добрих взаємовідносин між людьми являються ще різного роду злі вислови – неправдиві речі, сварки. Хоча серед таких видів гріха існують ще багато більших гріхів, наприклад, гріх помсти, гріх в гніві, гріховність дуелі, все це є направлено проти тих людей, які є навколо нас.
1.3 Гріховність проти Бога
Отже, на закінчення ми бачимо, що гріхом проти Бога є кожний гріх, але особливо людина грішить проти Господа тоді, коли вона робить це свідомо, тобто саме вибирає по своїй волі, як їй поступати, не рахуючись з Божою волею. Гріх проти Господа – це пряме відкидання Його волі, Його Слова, Самого Бога і Духа Святого, що може перерости в непрощенний гріх – гріх проти Духа Святого або зневага на Духа Святого (Мат. 12:31-32).
Новий Завіт розповідає нам те, що всякий гріх і зневага проститься, навіть на Людського Сина і Небесного Отця, а гріх проти Духа Святого, тобто зневага на Нього не проститься ніколи. Теж цієї думки відносно гріхів проти Бога притримується «Теологічний енциклопедичний словник”, де розповідається: „Непрощенний гріх складається не з кількості конкретних вчинків, які в наслідку можуть викликати співчуття, а в явній ворожості до Бога і рішучим відмовленням від Ісуса вже після того, як людина просвітлена світлом істини”
Тож нам, серйозно потрібно задуматись, кому ми служимо, чию волю ми виконуємо сьогодні, кого ми слухаємо? Автор: Федорчук П. Редактор: Салій М.
