«

»

Альтернативний погляд на страждання

By erdenebayar_sСмуток та тривога дуже небезпечні, і вони не є невинними емоціями. В дійсності вони являються духовними істотами, послані самим дияволом, щоб убити, украсти та погубити.

Фактично вони були частиною руйнуючого диявольського загородження, яке Ісус взяв на Себе коли помер на хресті. Це написано в книзі Ісаї 53: “Він взяв на Себе наш смуток та поніс наші страждання ” цей вираз – “смуток та страждання” – можна перекласти як хвороби, слабості та болі.

Страждання та переживання є частиною диявольської гри. Вони являються вічно існуючими, які слідують поруч як супутники смерті. Ісус поніс їх на хресті, щоб нам не прийшлося це переживати. Однак багато християн сьогодні несуть їх на своїх плечах. Поступаючи таким чином, вони ігнорують пряму заповідь, яка написана в першому посланні до Солунян 4:15, де ясно сказано: “не сумуйте!”. Згідно цього вірша скорбота існує лише для тих, хто не вірить, що Ісус вмер і воскрес.

Так що скорбота явно не для нас, як віруючі, ми маємо надію – не тільки в тому, що торкається фізичної смерті, а також відносно інших обставин. Для того,щоб розділити скорботу з приводу оприділеної ситуації,нам прийдеться відказатися від надії, яка нам дана відносно тієї ситуації через Голгофський хрест. Ми не можемо мати надію і сумувати одночасно!

Відповідь Коупленда на питання: ”Чи скорбота і смуток є природними відчуттями?”

Так, звичайно, саме це і робить їх такими небезпечними. Ми звикли бачили страждання, як природну частину нашого життя, і навіть ніколи   не ставимо це під сумнів. Ми самі відкриваємо двері для суму та переживання,  ми просто впускаємо їх в серце [4;9].

Скорбота приходить, коли диявол давить на наші емоції. Він виявляє до нас вплив піддатися тілесній тенденції скорботи. Диявол заставляє нас прагнути до цього емоційного потоку та звільненню, які першопочатково приносить скорбота.

Що ж нам робити з усім цим? Якщо скорбота не являється неминучою – якщо фактично вона являється частиною диявольського набору невдач та смерті, – як нам позбутися їх?

В книзі Ісаї 51:11 говориться: “І повернуться визволені Богом та й прийдуть на Сіон із співом, і радість вічна над їх головою; вони знайдуть радість; смуток та скорбота будуть віддалені”

Як віруючі, ми були звільнені від прокляття, скорботи та переживання кров’ю Ісуса Христа. Нам  потрібно більше їм протистояти. Всякі страждання приходять від диявола, ми занадто довго дозволяли йому обтяжувати нас скорботами. Прийшов час покласти всьому кінець. Як тільки ми це зробимо переміни прийдуть в наше життя [4;23].

By erdenebayar_s

Часто читаючи про Йова, ми звинувачуємо Бога, думаючи, що Бог доручив сатані атакувати Йова. Це не правда. В першому розділі Йова написано, що сатана прийшов до Бога й сказав, щоб Бог забрав свою руку від нього і він прокляне Його. На що Бог відповів, щоб він подивився та переконався,  і Він дав Йова у його владу. Йов вже був у владі сатани, дозволивши впасти оточуючій його огорожі.

Йов перестав поступати по вірі, почав жити в страху, і ця захисна горожа рухнула. Тоді відкрився доступ до атак сатани. Жертви, які Йов пропонував, не приносилися з вірою. Слово Боже говорить, що він постійно приносив жертви (Йов1;5). Йов втратив все, що мав раніше, і у своєму розпачі сказав: “чого я боявся,  те мене спіткало”, проте через помилки він почав шукати шлях, щоб повернутися до віри.

Він старався плакати, він бичував себе, він сидів у попелі – нічого не принесло користі. Сатана прислав до нього дуже надто релігійних людей, і вони, також не змогли допомогти йому, це вони сказали, що все, що трапилося – діло рук Божих. Доречі, Бог особисто сказав, що вони не правильно говорять про Нього.

Але в цей же момент, коли Йов повернувся до віри, помолившись за своїх друзів, він повернувся до Слова Божого, і Бог вдвоє повернув те, що він втратив. Коли Йов знову почав поступати по вірі, його визволення було раптовим.

Нам потрібно проповідувати це, а е ототожнюватися з хворобами та поразками Йова, якщо ми збираємося бути такими як Йов, тоді нам прийдеться шукати зцілення та звільнення. До того ж Йов не був бідний, спочатку він був самий багатий серед синів Сходу, а в кінці Бог подвоїв його маєток. Все, що Бог коли небудь робив, і все, що Він коли небудь говорив, було звільненням, свободою та силою для Його народу.

“Я відмовляюся вірити, що мій небесний Отець пошкодить мені, хоч я можу і не знати всіх обставин. Може здається, що за моїми неприємностями та стражданнями стоїть Бог,  але я відмовляюся попастися на цей гачок. Я знаю, що Бог послав Свого Сина на смерть заради мене, тому я ні на мить не похитнусь, і не дам сатані рухатися проти мене.

Такі проповіді, в яких акцент робиться виключно на неприємностях замість перемоги, надають сатані ті моменти нашої непевності, котрі потрібні йому щоб нас похитнути” (К.Коупленд).

Продовження статті

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>